2 серпня 2024 року в Музеї геноциду «Територія пам’яті» відкрилась виставка, присвячена 80-тим роковинам геноциду ромів «Пораймос: забутий геноцид», автором якої є директор музею Павло Козленко.

Не просто про тисячі загиблих у роки Другої світової війни людей ромської національності, а про конкретних людей, про їх життєві долі, ознайомлення з якими робить глибшим наше сприйняття трагедії і сили ромського народу.

Наприклад, не залишає байдужими доля Альфреди Марковської, яка під час Другої світової війни врятувала від смерті майже п'ятдесят єврейських та ромських дітей.

«Якщо єврейський народ існує сьогодні [...]] і якщо в нашій країні все ще живе багато поляків єврейського походження; якщо роми існують сьогодні, і частина їх живе в Польщі [...], то це тому, що були такі люди, як Ви, - промовив до Альфреди у своєму вітальному слові тодішній президент Польщі Лех Качинський, вручаючи їх одну з найвищих нагород Польщі - орден Великого хреста. - У той час ті, хто рятував життя, не були покарані тюремним ув'язненням, їх не карали депортацією - той, хто рятував життя, був покараний смертю, часто під тортурами».

Її називали "ромською Іреною Сендлер", і вона стала першою жінкою, представником ромської нації, яка коли-небудь отримала Командорський хрест із зіркою Ордену Відродження Польщі, який є другою за значимістю громадянською нагородою, що присуджується Польською Республікою за виняткові заслуги.

На медалі, яку отримують Праведники світу, написана фраза з Талмуду: «Той, хто рятує одне життя, рятує увесь світ». Так було тоді, за часів Другої світової, так і нині в Україні, де йде війна – завжди є люди, які заради порятунку інших людей готові пожертвувати своїм життям.

Пам’ятаймо!