Нюрнберзький трибунал / Nuremberg Tribunal
Міжнародний військовий трибунал заснований союзниками на підставі Лондонської угоди від 08.08.1945 вже після закінчення Другої світової війни для судового переслідування ключових фігур нацистської Німеччини, які відповідали за воєнні злочини, злочини проти миру та злочини проти людяності. Відомий єдиним міжнародним судовим процесом, що відбувся у м. Нюрнберзі (Німеччина) з 20.11.1945 по 01.10.1946, коли вироки отримали 19 з 24 обвинувачених з керівного складу нацистської Німеччини, включно з 12 вироками про смертну кару для визначних фігур, таких як Герман Герінг та Йоахім фон Ріббентроп.
Хоча автор терміну «геноцид» Рафаель Лемкін був радником головного прокурора від США у Трибуналі Роберта Джексона, переслідування євреїв нацистами не було офіційно визначене як геноцид на той час, Трибунал розглядав його як злочин проти людяності. Проте, обвинувальний акт, який розглядався Трибуналом, зазначав, що обвинувачені:
«… здійснювали свідомий і систематичний геноцид, тобто винищення расових і національних груп, проти цивільного населення певних окупованих територій з метою знищення окремих рас і класів людей та національних, расових чи релігійних груп, зокрема євреїв, поляків, циган та інших»
«… conducted deliberate and systematic genocide, viz., the extermination of racial and national groups, against the civilian populations of certain occupied territories in order to destroy particular races and classes of people and national, racial, or religious groups, particularly Jews, Poles, and Gypsies and others».
Обвинувальний акт, https://avalon.law.yale.edu/imt/count3.asp
Та й сам термін «геноцид» неодноразово звучав у судовому засіданні.
Трибунал детально розглянув переслідування євреїв, починаючи з формування антиєврейської політики у партійній програмі НСДАП, приходу нацистів до влади у Німеччині й усунення євреїв із суспільного життя, спалення синагог, грабунків єврейських підприємств, накладення колективного штрафу в 1 млрд марок, конфіскації майна, утворення гетто, та закінчуючи реалізацією з літа 1941 року плану з «остаточного розв'язання єврейського питання», який передбачав систематичне знищення євреїв.
«Влітку 1941 року ... були розроблені плани "остаточного вирішення" єврейського питання в усій Європі. Це "остаточне вирішення" означало знищення євреїв... Для проведення цієї політики було створено спеціальний відділ у гестапо під керівництвом Адольфа Ейхмана, який очолював відділ B 4 гестапо»
«In the summer of 1941 ... plans were made for the "final solution" of the Jewish question in all of Europe. This "final solution" meant the extermination of the Jews... a special section in the Gestapo under Adolf Eichmann, as head of Section B 4 of the Gestapo, was formed to carry out the policy».
Рішення Трибуналу від 01.10.1946, стор. 464
Як встановив Трибунал, методи, що застосовувалися для знищення євреїв, ніколи не відповідали єдиному шаблону: утримання в гетто, масові вбивства у містах; збирання євреїв з усієї окупованої Німеччиною Європи та їх систематичне винищення у концтаборах та ін.
Ці акції включали масові страти в концентраційних таборах, які були оснащені газовими камерами для масового вбивства. Вироки Трибуналу підкреслили вину керівництва Німеччини, яке планувало та керувало злочинами проти євреїв та інших меншин.
«Це свідчення послідовної та систематичної нелюдськості в найбільших масштабах».
«It is a record of consistent and systematic inhumanity on the greatest scale».
Рішення Трибуналу від 01.10.1946, стор. 463
Попри те, що поняття геноциду ще не було юридично криміналізоване до 1948 року, Нюрнберзький процес встановив важливий прецедент у міжнародному правосудді, довівши, що систематичне знищення окремих груп населення, як це сталося під час Голокосту, є злочином проти людяності, який міжнародна спільнота повинна засуджувати та карати. Цей процес заклав основи для подальшого розвитку міжнародного права та захисту прав людини.
Микола Пашковський, науковий співробітник НДІ вивчення проблем злочинності імені академіка В. В. Сташиса НАПрН України, адвокат, науковий радник АО «БАРРІСТЕРС»
*****
Інші цитати з Рішення
«The persecution of Jews during the same period [before the war of 1939] is established beyond all doubt».
«Переслідування євреїв у той самий період [до війни 1939 року] встановлено поза всяким сумнівом».
Рішення
«У нас було два лікарі СС, які чергували в Аушвіці, щоб оглядати в'язнів, які прибували до концтабору. В'язнів проводили повз одного з лікарів, який приймав рішення на місці, коли вони проходили повз. Тих, хто був придатний до роботи, відправляли до табору. Інших негайно відправляли на заводи зі знищення людей. Дітей раннього віку незмінно знищували, оскільки вони через свою молодість були нездатні працювати. Ще одним покращенням, якого ми досягли порівняно з Треблінкою, було те, що в Треблінці жертви майже завжди знали, що їх знищать, тоді як в Аушвіці ми намагалися обдурити жертв, щоб вони думали, що пройдуть через процедуру очищення. Звичайно, часто вони усвідомлювали наші справжні наміри, і через це у нас іноді виникали бунти й труднощі. Дуже часто жінки ховали своїх дітей під одягом, але, звичайно, коли ми їх знаходили, ми відправляли дітей на знищення"
Свідчення Гесса, коменданта табору Аушвіца з 1 травня 1940 року по 1 грудня 1943 року, про процедуру відбору на знищення. За його оцінками лише в цьому таборі за цей час було знищено 2 500 000 осіб, а ще 500 000 померли від хвороб і голоду.
Це настільки жахливий злочин, настільки нечуваний в історії протягом усієї християнської ери аж до зародження гітлеризму, що для його визначення довелося вигадати термін "геноцид", а для того, щоб зробити його достовірним, знадобилося нагромадження документів і свідчень.
This is a crime so monstrous, so undreamt of in history throughout the Christian era up to the birth of Hitlerism, that the term "genocide" has had to be coined to define it and an accumulation of documents and testimonies has been needed to make it credible.
M. ОГЮСТ ШАМПЕТЬЄ ДЕ РІБЕС (Генеральний прокурор Французької Республіки)
29 липня 1946 року
https://avalon.law.yale.edu/imt/07-29-46.asp
530