Початок ХХІ століття не став виключенням з тисячолітньої історії людства, яка віддавна супроводжувалась спробами скоєння геноцидів. Більшість судових справ щодо геноциду ХХІ століття ще не завершені, втім їх попередня оцінка засвідчує наявність ознак геноциду в тих випадках масових звірств, які призвели до відкриття відповідних розслідувань чи спорів у Міжнародному Суді ООН.

Принаймні з березня 2003 року тліючий міжетнічний конфлікт у суданському регіоні Дарфур переріс у відкритий збройний конфлікт. Його жертвами стали сотні тисяч людей, а мільйони – внутрішньо переміщеними особами. У 2005 році Рада Безпеки ООН доручила Міжнародному кримінальному суду розслідувати злочини в Дарфурі. У 2009 році МКС видав ордер на арешт тогочасного президента Судану аль-Башира за обвинуваченням у злочинах проти людяності та воєнних злочинах скоєних у Дарфурі. У 2010 році МКС видав другий ордер на арешт Омара аль-Башира, на цей раз додатково охарактеризувавши дії аль-Башира як геноцид щодо етнічних груп фор, масаліт та загава.

Ознаки геноциду мали звірства так званої Ісламської держави щодо єзидського населення, яке проживало в районах, що перебували під її контролем на території Сирії та Іраку. Представники Ісламської держави вчиняли злочини проти людяності та проводили етнічні чистки, спрямовані проти цієї групи, а в деяких випадках також проти мусульман-сунітів, курдів та інших меншин. Національні суди Німеччини у кількох кримінальних справах визнали злочини проти єзидів геноцидом.

Ознаки геноциду містять дії рф та її представників, під час повномасштабної агресії проти України. Найперше, як геноцидальні акти можуть розглядатися депортація українських дітей зі спробами зміни їх ідентичності, цілеспрямовані вбивства (Буча, Ірпінь), зґвалтування, масові та систематичні тортури тощо.

Дмитро Коваль, юридичний директор Truth Hounds

Наталія Хендель, експерт Фонду підтримки фундаментальних досліджень