Для тих жителів України, хто мало знайомий з історією Криму, трагізм і беззаконня цієї події потребують пояснення.
Значна частина представників народів була депортована у віддалені райони Центральної Азії та Сибіру. Ще, згідно тільки з офіційними радянськими даними, десятки тисяч кримських татар були розкидані в різних регіонах РРФСР: Марійська АРСР (нині Республіка Марій Ел, РФ) — 8,3 тисячі осіб, Молотовська область (нині Пермський край) — понад 10 тисяч, Горьковська область (нині Нижньогородська область) — 5,5 тисячі, Свердловська область — 3,8 тисячі, Іванівська область — 2,7 тисячі, Ярославська область — понад 1 тисячу осіб». - історична довідка.
Це продовження історії, яка насправді почалася ще 235 років тому, коли було ліквідовано Кримське ханство, а Катерина II озвучила ідеологію російської імперії: Крим без кримських татар. Сталін вирішив це питання кардинальним чином. В результаті майже половина нашого народу загинула.
Планування депортації розпочалося ще до вигнання нацистів із Криму. Так, 22 квітня в доповідній записці на ім’я Лаврентія Берії кримські татари були звинувачені в масовому дезертирстві з лав Червоної армії. Попри те, що представники кримськотатарського народу воювали в лавах Червоної армії і брали активну участь у партизанському русі.
Кримських татар, що воювали в частинах Червоної армії, після демобілізації також піддали депортації. Звинувачення щодо депортованих народів СРСР були розвінчані самим КДБ СРСР під час перебудови.
11 травня 1944 року було ухвалено цілком таємну постанову Державного комітету оборони № 5859сс “Про кримських татар”. У ній наводилися попередні претензії до кримськотатарського населення – начебто масове зрадництво та масовий колабораціонізм, які стали обґрунтуванням депортації. Насправді жодних доказів “масового дезертирства” кримських татар не існувало, а абсолютна більшість колабораціоністів загинула в боях чи була засуджена в індивідуальному порядку.
Перед початком операції 18 травня 1944 року, війська НКВС детально все розробили. Заздалегідь поряд з селами розставили кулемети, які повинні були зупинити людей, які спробують втекти. Людей зганяли, як худобу і кидали в вагони для худоби. До операції було залучено 32 тисячі співробітників НКВС.
Неможливо оцінити масштаб втрат, яких зазнав кримськотатарський народ внаслідок перерваного на десятиліття розвитку на своїй рідній землі. Численних репресій та переслідувань перенесено кримськими татарами за півстоліття боротьби за відновлення своїх прав і повернення на свою батьківщину. Десятки тисяч загиблих, втрачених людей, зламаних доль, сотні тисяч ненароджених.
«З 1989 року почалось масове повернення кримських татар до батьківщини, при цьому радянська влада ніяк не допомагала їхньому поверненню, не давала компенсацій за землі, які вони втратили. Російська Федерація як держава — правонаступник СРСР також не відшкодувала депортованим збитки за втрачене майно і не провела судових процесів над особами, відповідальними за насильницьке переселення або причетними до нього.
12 листопада 2015 року Верховна Рада України визнала депортацію геноцидом і проголосила 18 травня Днем пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу. 9 травня 2019 року Латвія, 6 червня 2019 року Литва і 10 червня 2019 року Канада визнали депортацію кримських татар геноцидом.
”Такими рішеннями ми не лише віддаємо моральний борг перед тими поколіннями, які проживали ті часи, які були загиблими. Правда, ми в якійсь мірі відзначили пам'ять сотень тисяч кримських татар. Найголовніше, що, приймаючи такі рішення, ми усвідомили, що маємо запобігати повторенню подібних катастроф. Ще один момент - ми дійсно на справі об'єднуємося у ментальному розумінні своєї історії і тут же визначаємо своє майбутнє європейської сім'ї народів", - зазначив голова Меджлісу кримськотатарського народу.
Ми ніколи не забудемо жертв депортації. Всі, хто причетний до тих трагічних подій, повинні постати перед судом. Хай живе Україна, хай живе Крим, хай живе кримськотатарський народ.
Рефат Чубаров, Голова Меджлісу кримськотатарського народу.
