Трансністрія - адміністративно-політична одиниця на південному заході сучасної України та лівому березі Дністра сучасної Молдови, яку німці на підставі договору в Бендерах від 30 серпня 1941 року віддали під тимчасову румунську цивільну управу. Гітлер у листі до Й.Антонеску від 27 липня 1941 р. запропонував Румунії взяти під свой контроль усю територію до Дністра в обмін на продовження бойових дій на стороні Німеччини.
19 серпня Антонеску декретом №1 створив провінцію Трансністрія та затвердив «Інструкції з управління провінцією Трансністрія». 30 серпня вищими уповноваженими представниками обох сторін – генерал-майором Артуром Гауффе, главою німецької військової місії в Румунії, та бригадним генералом Ніколає Тетерану, заступником начальника румунського Генштабу був підписан Договір про безпеку, управління та економічну експлуатацію території між Дністром і Бугом (Трансністрія) і Бугом та Дніпром (Бузько-Дніпровська область). За цим договором територія між Південним Бугом та Дністром, що включає частини Вінницької, Одеської, Миколаївської областей України та лівобережну частину Молдови під час Другої світової війни, переходила під юрисдикцію та управління Румунії. Столиця Тираспіль.
З 16 жовтня 1941р. – столиця Одеса. Губернатор - професор Георге Олексяну. Він підпорядковувався «Військово-цивільному кабінетові для управління Басарабією, Буковиною і Трансністрією» при Раді міністрів Румунії. Трансністрія охоплювала територію близько 40 000 км² з 2,2 млн мешканців. Регіон Трансністрія був поділений на 13 повітів (жудеців) і 65 районів. На відміну від Бессарабії та Буковини, Трансністрія формально до склада Румунії не входила. І. Антонеску отримав лише німецький мандат на здійснення тимчасового правління та економічної експлуатації. Німеччина зберігала в Трансністрії своє верховне право, за яким вона розпоряджалася залізницями та морськими портами, а також запровадила свою німецьку марку (Reichskreditkassenscheine, XDEK) як єдину «законну» валюту на окупованій радянській території.
18 березня 1944 р. німці змусили своїх румунських союзників підписати протокол про передачу територій між Дністром та Бугом генералу Аулебу, уповноваженому Верховного Головнокомандування німецької армії. Територія перейшла до рук німецького командування і фактично перебувала під ним до початка квітня 1944 р. У березні 1944 року на територію Трансністрії ввійшли радянські війська.
На окупованій території у так званій Трансністрії було створено гетто та концтабори, в яких вбито або померло від голоду, холоду та хвороб понад 300 тис. євреїв та 50 тис. ромів (циган).
Злочини проти людяності щодо єврейського населення в межах румунської зони окупації отримали свою юридичну кваліфікацію на Нюрнберзькому та Бухарестському процесах.
